БІЛА ОРЛИЦЯ
Вона любила волю ,свободу -
мов орлиця в праці згорала.
Пила із небесних джерел воду
Ночами з Богом розмовляла.
Вона вільна,вільна,вільна птаха...
Біла орлиця між чорних ворон.
Звучить мінорно музика Баха...
Плаче небо між дубових крон.
Йшла життям ,як по- мінному полі
Крізь вітри ,блискавиці ,вогні.
Не боялась смерті, і гріз долі...
Була жінка-воїн у борні.
Вітри чесали золоті коси
З душі гнали дощ , смуток, печаль.
Пила немов квітка чисті роси
Розправляла крила в синю даль.
А ,щоб не плакати ,усміхалась ...
Купалась в росах на світанку.
Була сильна, вище хмар здіймалась, -
На душу одягала вишиванку.
Любила, як матір Україну ...
Віддавала їй свою любов.
І співала пісню про калину,-
За рідну землю пролила кров.
На олтар віддала своє життя,
Щоб зійшло українське сонце .
У колисці спало в мирі дитя...
Сонце світило у віконце.
Народжена в українській хаті
Там ,де рушники на образах.
Квітнуть квіт мальви у благодаті,
Віддають шану дочці в піснях.
А вона була біла орлиця
Сильний,міцний дух немов граніт.
Вистрілив у її скроню вбивця
І перервав життєвий політ.
Чудовий вірш- присвята! 
