Гумор чорний, ще той, розмова бійця з ненькою, аж до сліз, зчепить всіх.
-Коли ж війна скінчиться, Колю?
-Ніколи, мамочко, ніколи!
-Вам же снаряди знов везуть.
-Ракети, мамо, всіх тут вб'ють.
-Дитинко, дома вас же ждуть.
-Мертві бджоли - не гудуть.
-Що далі буде?
- Всіх тут вб'ють.
-Ми переможем?
-Так, мабуть.
p/s Якщо мій твір переможе в конкурсі, всі призові нехай перерахують на підтримку ЗСУ. Миру всім! І щоб усі повернулись живими.
Який був без прекрас , просто слід бути в цій реальності, а не під впливом агітації та нездійснених бажань. На мою думку так і слід писати слова, правдиво, ті, що дійсно кажуть наші захистники і приймати правду, якою гіркою вона б не була. А то Арестовичі до чого призвели - до жертв серед мирного населення, яких могло б не бути, як би кожен на своєму місці виконував свої обовязки.
, просто слід бути в цій реальності, а не під впливом агітації та нездійснених бажань. На мою думку так і слід писати слова, правдиво, ті, що дійсно кажуть наші захистники і приймати правду, якою гіркою вона б не була. А то Арестовичі до чого призвели - до жертв серед мирного населення, яких могло б не бути, як би кожен на своєму місці виконував свої обовязки.
