*****
Серденько моє у тузі,
Бо у нас іде війна
Ця страшна, та прийде, друзі,
Наче красная весна,
Мир, якого ми чекаєм.
Прийде він в наш рідний край,
Що ми палко так кохаєм,
А війні настане край.
Вся вона, мов сніг, розтане.
Буде панувати в нас
Світлий мир, який настане.
Буде він нас повсякчас,
Наче сонце, зігрівати
Ніжно й лагідно усіх
І веселий малювати
На обличчях наших сміх.
Буде мир, неначе квіти
У саду та у гаю,
Розцвітать, а ми – радіти
Вік йому в своїм краю
Ріднім, любім, дорогому,
Бо один у всіх же нас
Він. Ми живемо у ньому
З миті першої всякчас.
Ми ж і народились в ньому
В той або ув інший час,
Та не щоб в бою важкому
Й лютім бився кожен з нас,
А щоб в мирі й згоді жити,
Доки в грудях стукотить
Серце, і добро робити,
Щоб щасливо завжди жить,
А також щоб залишити
В світі за собою слід
Гідний тим, хто буде жити,
Як народиться услід.
Євген Ковальчук, 04. 12. 2022
ID:
1006960
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Громадянська (патріотична) лірика
дата надходження: 27.02.2024 21:58:59
© дата внесення змiн: 27.02.2024 21:58:59
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
