А мені більшого було не треба,
Ніж просто ті обійми уночі,
Твоє сопіння тихе на плечі,
І посмішка, широка як те небо.
Нічого більш, ніж: "Денчику, почухай!",
Такі прості й близькі слова,
Але вся ніжність, як це промовля -
Я б радо все життя їх слухав.
А зараз все... порожнє ліжко,
І біль в душі... така журба.
Навколо спогадів катма...
Мені б твого тепла, хоч трішки...
