І попливуть у вічність кораблі
Із душ, що затонули в тихім морі,
Слова пророчі, навіть рокові -
Найлегше потонути в власній крові.
Через образи, що ростуть в душі,
І що собою оскверняють совість,
Через брехню, що у вуста чужі
Вливається у душу, наче повість.
Через усі сердечні почуття,
Що так і не були комусь дарунком,
Що каменем пішли у забуття,
Так і не ставши ніжним поцілунком.
