Ніяк не забути удари,
Химерні, принизливі дні,
Де сміх і прокляття змішались
У купі жахливих ночей.
Тобою витерли ноги,
Змили у куток як непотріб,
Братерська довіра людська.
Ти чуєш цей крик під землею,
То марить у грудях печаль,
Розтрощить, понівечить серце,
Брехлива надія гірка.
