Колись пішов ти, не попрощався,
І не сказав і пару мені слів.
Мабуть, туди ти і не збирався,
Чи слів потрібних ти знайти не зміг.
Ти озирнувся раз на віддалі,
А я відчула зразу - назавжди.
І охопили передчуття печалі,
Так захотілось крикнути - зажди.
Далеко був, ти вже не почуєш,
Прокотиться луною по душі.
І за вагання ти тепер жалкуєш,
І згадуєш їх так часто у тиші.
Лише горбок, укритий шаром снігу,
Розкаже вже про тлінність почуттів.
Закриє назавжди життєву книгу,
А світ без тебе так вже опустів...
Душевно про людські почуття. 
В житті, на жаль, розлука має місце. 
Торкнуло серця і душі!!! 
Ні! Дякую за увагу! 
