Я візьму, коли йтиму до тебе,
Тільки найнеобхідніші речі
І зірву у садку кілька стебел,
Де колись цілував твої плечі.
Без валіз, у руках тільки квіти,
Бо усе необхідне у серці,
Я прийду, обійму щоб зігріти
І тебе запросити…До втечі.
Утечем ми з тобою від світу,
Де ніхто не завадить коханню,
Знайдем зірку й навколо орбіту,
Побудуєм для себе останню.
Два супутники грішні у небі,
Де нема навіть янголів поряд…
Утечем, бо на цій вже планеті
Нам кохати не дасть чужий погляд.
Ти погодишся, знаю, кохана,
Де лиш двоє, там щастя най справжнє,
Там загоїться вмить в душі рана
Від людських пересудів…Ну, майже.
Ти погодишся, вірю, бо хочеш
Аби все було так, як раніше,
Без підказок моїх, сама знаєш,
З кожним днем я люблю лиш сильніше.
