от же в тобі намішано -
стилів смаків без меж
свободи ковтну - не виживу,
як не ковтну - то теж
от же тебе нагадує
кожна струна і звук
цілих галактик вартує
зібрана м'ята з рук
як же тебе би вмовити
бути десь в сторінках:
пальцями слíзьми мовами
дотиком по щоках...
як же тобі повірити
після усіх тих муз?..
що як шляхи заміряю -
й ближче не стану? боюсь...
