|
Ти , не привикай до мене!
Я лиш ,є мить -на цій землі.
Намалюю,казку для тебе...
І пташкою, злечу до зорі.
Ти, не привикай до мене!
Я -вдень, сонце...Зоря -вночі.
Осяю,стежки у літо для тебе
Щоб зміцніли крилонька твої.
Ти, не привикай до мене!
Бо ніхто, не вічний на землі.
Пропливу ,хмаринкою для тебе
Впаду ,дощем сльозою по- щоці.
Ти, не привикай до мене!
Як грудне дитя до мами.
Кожен шукає , долю для себе
І будує , свій храм під небесами.
Ти,не привикай до мене!
Як до солодких снів у житті.
Трудись ,сій зерно для себе
Щоб був ,хліб на твоїм столі.
Ти, не привикай до мене!
А думай,працюй будуй життя..
Все , на світі віддам для тебе
Щоб щаслива , була доля твоя.
Ти , не привикай до мене!
Іди,до цілі і до мети.
Світи , відкриті для тебе
Щоб у ньому,себе віднайти.
Ти, не привикай до мене!
А з Богом, іди по -житті.
Він, є берег надії для тебе
Маяк,який освічує твої путі.
Ти,не привикай до мене!
Я твоє небо-Ангел на землі.
Воскресну, оживу для тебе
Щоб вберегти ,від бід у житті.
ID:
889398
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.09.2020 02:24:48
© дата внесення змiн: 22.09.2020 08:35:18
автор: Чайківчанка
Вкажіть причину вашої скарги
|
