Так хочу напоїти досхочу
Свою, від спраги, зголоднілу душу!
Вона – неначе квітка без дощу,
Її також я поливати мушу.
Поки є змога, жадібно хай п’є
Садів і квітів аромат духмяний,
Вбирає сонце, доки воно є,
Запах бузку(від нього ніби п’яний)!
Хай в неї ллються співи солов’їв
І ранішні пташині щебетання,
Простір безмежний луків та полів,
І чисті роси, що на травах зрання!
По стежці місячній піде вона
Хмільна від щастя, наче від вина!
