Ви творите мене чуттєву,
Ви творите мене величну.
Я змінююсь, однак миттєво
Зриваюсь, наче біс позичив
І домішав у кров азарту,
Заклав у гени непокору.
І вже чуттєвість ніц не варта,
Стяг боротьбі злетів угору.
З чім і за віщо – не важливо.
Є безліч мрій, ще більше планів,
Які величні, в перспективі.
Одне життя на них не стане.
Можливо в тому й сіль людини –
Трудитися в славу спільноти.
Бо прийде час – людина зникне,-
Плід праці ж вкриє позолота.
