Весна - вона. А хто ж то він? Зніяковілий
весняний грім, а ще невередливий дощ і непосидючий
жартівливий вітерець, немов отой пташок горобець.
Вона одна, а їх аж сім. І хто ж це ще
завітав в її дім? Підступний морозець і п"яничка туман,
в голові якого один лиш дурман, а накінець суне само-
званець іродовий вірус, що корону насадив і людей
всіх застрашив.
Скільки в світі різних див? Та найбільше
диво з див - це любов, мов напій цілющий, життєдай-
ний, від усіх хворіб спасіння, душі тремтіння, голово-
кружіння, часте серцебиття і... народилось почуття.
Воно мов ангельське диття, що швидко так росте,
міцніє. О! Що ж воно із нами діє?
І не знала б кого вибрати весна коли б не
побачила його. Він - легень красень, парубок, що так
гарно на кобзі грає і пісень козацьких співає. Він - то
то наш рідний край. І сказала весна " Завітаю я у той
край і зроблю із нього рай, свої закони і порядки запро-
ваджу і вам без діла сидіти, людоньки, не раджу."
Толока, ах толока! Не зловити б зівака.
А сьомий той гість - звіщається благая нам
вість. Сам Христос з весною йде до нас. Він - наш
Спас, Спаситель, вчитель, любові Божої податель.
Він і наш приятель. Через Хресний шлях ідем до
Воскресіння, у ньому наше благовоління. Прийнять його
в своє життя - весни веління, а нам з тобою зрозуміти б
оте Боже провидіння, що єднає наші серця, та його нам
не збагнути докінця.
