Відходить серпень, спотикається,
Не віриться йому, що треба:
Ще ж сонечко так усміхається,
Ще ж зваблює глибпростір неба.
Ну й що, що листя підрум'янене,
Ну й що, що ранки вже холодніі...
О, серпню, ти від щастя сп'янений -
Радій цим дням, цінуй СЬОГОДНІ...
Віддав себе ти нам сторицею,
Не шкодував себе ні трішки...
Крадеться осінь ген лисицею,
Винюхує стежки-доріжки.
"О, серпню, ти від щастя сп'янений -
, дякую 
