Зима покрутилась,
Та нікуди дітись,
Весні уступила дорогу.
Десь скраю вмостилась,
Схотіла погрітись,
Просила так слізно небогу.
І градом котилися
Сльози із стріх,
Заплакали гірко бурульки.
Зима підкорились,
це - нібито гріх...
Весна підкрадалась
Навшпиньках...
Ступа обережно:
Вода крижана,
Та термін ось-ось вже стікає.
Всміхнулась люб"язно:
Та ось я -ВЕСНА!
Вела себе так легковажно.
Не бачить ні в чому
свою тут вину.
Зима ж їй дозволила
трохи погратись,
Та знає все ж добре
зими це ще час.
Не треба ще радісно
так усміхатись...
