Зима сніжинки розсипала зранку,
Немов метелики білясті метушились.
Летіли і кружляли біля ґанку,
М*який пухнастий вистеляли в стразах килим.
Навколо білизна сліпила очі,
Хрумтів, немов ванільний цукор, сніг сріблястий.
Старанно будував морозець-зодчий
Бурульки льоду на дахах, гілчасту казку.
Зима у білі шуби одягала,
За щічки цілували снігові родзинки.
І кожен з нас просив лиш Божу ласку
У рік Новий, і миру, й щастя для країни.
"Зима у білі шуби одягала,
За щічки цілували снігові родзинки.
І кожен з нас просив лиш Божу ласку
У рік Новий, і миру, й щастя для країни."
Воістину так!
