Вона в напівтемряві дихає
Сірістю днів,
Серед буднів втрачає життя
По секунді.
Він живе і не мріє зустрітися їй
На тій вулиці зовсім безлюдній.
Він вже майже забув її запах і колір очей,
Та ще досі в долонях волосся
Він і був і не був у житті її десь
Посеред свят, вихідних і буднів.
Вона згадує часто його, коли спить
І в тій темряві дихає снами
На світанку вони уже сотні ночей
Розминаються тими шляхами.
автор Ірина Шипа 29.01.2016
