Цей шлях, той шлях
Забиваєм в небо цвях
По драбині аж до сонця
Замуровуєм віконця
Що би, а би
Світ довкіл не бачити
І сидіти в своїх норах
Бачачи, як їде дах
Тік- так, саме так
Миті кануть у роки
Ми шукаємо шляхи
А знаходимо пастки
І все ж, авжеж
Просто так не утечеш
Бо росли вони з тобою
Тінню скрізь і все живою
Кричи, пиши
Те чого бажається
Про таємне лиш мовчи
Кажуть не збувається
Те що, аби що
Пам’яті горище
Протікає від прокльонів
Скрип металу ріже скроні
І ось ти знов
Цей чи той шлях не знайшов
Може за повільно йшов
А чи вже минув, пройшов?
Та що ж таке!
Думаєш: усе не те
Ні нащо ти не зважай
Цей чи той шлях обирай
