***
Дощ не лив, накрапав,
відцвітали запишені липи,
Йшов повз Митну трамвай
у спекотне надщерблене літо,
А над вечір ліхтар
на залюднену вулицю глипав,
Цей простенький сюжет,
лиш кавальчик вчорашнього світу.
У знайому кав’ярню заходила
наче в аптеку,
Дві текіли, цигарка,
до спогадів додано солі,
Біль потроху минав,
лиш так парко у скраплену спеку…
І писались рядки
на серветці в паски,
мимоволі.
19.06.18
