Як хочете вам заплачу,
Як скажете, ні, то заплачу.
У мене проблеми такі,	
Таку вже я маю і вдачу.         		
	У когось проблеми одні,
	У когось вони уже інші,
	Хтось мріє писати пісні,
	Я мрію писати лиш вірші.
Я друзів втрачав і не раз,		        
Бувало втрачав і надію,
Та, щоб не спіткало би нас,
Ми всі невиправдано мрієм.    		
	Бо жити без мрій – не життя,
	І бути без неї не можна.
	Приходить пора каяття
	І знає про це з нас кожний.
Що в цьому житті ти вже встиг,
Що зміг на престол ти покласти.
Як очі піднесеш до тих, 
Хто так не діждавсь твої ласки.        
	Живімо, поки ми ще тут,
	У цьому реальному світі.
	Бо там нам уже не дадуть,
	Нічого такого зробити.
Стараймось зробити добро,		
Всім тим, хто на нього чекає,
І мріймо, смертям всім на зло,
Про вічність, що іскрою в серці сіяє.
	Я мрію, то значить живу,
	Така вже проста теорема.
	Побачити б все наяву,
	Що все, що пройшло, недаремно.
Хай діти нас не осудять,	                        
Що їм залишаємо в спадок.
Я вірю, що краще їм буде,
В них добра залишиться згадка.
	Онуки колись підростуть,
	І діти вже встануть на ноги...
	Так добре, коли тебе ждуть,
	Як встанеш на рідні пороги.
Вклонімося ненці своїй,          
Вклонімся старенькій хатині.
Хай збудуться всі з наших мрій,
На нашій святій Україні.
                            
  11.03.2002р.
		(м. Рава-Руська Михайло Чир)
																											
														ID: 
															780742
														
														 
														
														
																													Рубрика: Поезія, Лірика
															 
																																										дата надходження: 07.03.2018 09:47:32														 
														© дата внесення змiн: 07.03.2018 09:48:14														 
																													автор: Михайло Чир
																											 
																										
																										
																								
												
												
													 Вкажіть причину вашої скарги
													
												
												
												
												
																							 |