Люблю слова написані душею,
Нез натяків, без ребусів понять,
Щоб кожне слово сказане тобою,
Ставало почином полум'яних багать.
Щоб в кожнім слові дозрівала віра,
Щоб мало силу знищити брехню,
Коли любов- щоб піснею бреніла,
Хай чую слово бажане- люблю!
Коли ж неправда, хай слова чорніють,
Хай гасне сонце, знак, що щось не так,
Слова тоді і літом крижаніють,
Бо дотик той холодний мов слимак.
Нехай промінням слово завжди сяє,
І вносить в душу радість, теплоту,
Хай бурею усе лихе змиває,
А сіє лиш Господню доброту!
Дуже гарно!! Ви праві,коли пишуться від душі,тоді завжди тепліші вірші..
