У кожного мати одна,
Котра родила нас, - ми знаєм.
Крізь роки йде з дітьми вона,
Й любов у серці зберігає.
У роздумах спливають дні.
Проходять роки й не вертають,
А матері сидять одні
Й на наші зустрічі чекають.
Сумують, згадують життя
І нас малих в своїй оселі.
Яка то радість в них була,
Коли ми бігали веселі.
Вона колисочку твою
Гойдала й пісеньку співала.
Душу віддала би свою,
Щоби дитина не страждала.
Молилась Господу за нас,
За наше щастя, світлу долю.
Не спала ніченьку не раз,
Бо і любов була до болю.
Такі є наші матері:
Вони віддали б все, що мають.
Навіть тепер, коли старі,
Нас щиро люблять і кохають.
Не забуваймо ми за них.
Торуймо стежку до їх хати.
Просім здоров’я в всіх Святих,
Щоби ще довго жила мати.
