З душі б прибрати жаль,біль та горе
В хмаринках плисти ген поза гори...
Де степ просторий, та в синім морі
Колишуть хвилі людськії долі.
Душа, мов чайка, тай легкокрила
Рветься за ними й нема упину,
Лине у Бога долю просити
Щоб з нею поруч в щасті прожити.
