Ми удвох : я і тиша,
А між нами – лиш Час,
Стрілки пам’яттю дишать,
Поза нами, крізь нас.
Темний вершник накриє,
Все довкола плащем,
Самота шаленіє,
Зір летючих дощем,
Та, однак, нам байдУже,
Ми на Всесвіт – удвох,
Тише, відданий друже,
Поміж нами – лиш Бог...
Розкладає пасьянси
конюх ночі. Як жаль,
В сподіванні балансу,
То любов, то печаль.
Хтось статечно, поволі,
Насолив в небесах,
На Чумацькому полі,
Той же Віз, той же Шлях…
А світанок, мов миша,
Точить вже небокрай,
Ми удвох – я і тиша,
Поміж нами – лиш чай.
ID:
712157
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 14.01.2017 17:19:15
© дата внесення змiн: 18.05.2017 20:17:02
автор: Стяг
Вкажіть причину вашої скарги
|
прекрасно про все
