Ішов дідусь собі, котрий,
Кульгаючи на ліву ногу,
Худий, сутулий і старий
Ще не волав про допомогу.
А взявши палиці від лиж,
З засмагою на голім торсі,
Між перехожими, мов стриж,
Маневрував у пішім кросі.
Своєю хворою ходою,
Що викликає співчуття,
Він вперто гнався за метою
І так чіплявся за життя.
