Хмаринки білі, ніби діти
Бродили в небі голяком.
Від подиву шарілись квіти,
Ховався вітер за горбом.
Цнотливе сонце оніміло.
Мерщій із гнівом і без слів
Тіла хмаринок присмалило,
Тим розбудивши вітровій.
Хмаринки збилися докупи
Сердито-темні, наче тінь,
Зійшли сльозами від розпуки.
Дощем зійшов на землю біль.
