Стоїть дівча посеред поля
і мак тримає у руках,
ще зовсім юна, але пам’ятає,
хто на війні загинув у боях.
А може це земля тримає
тяжкую ношу у собі,
загиблих сон охороняє?
Спогад про них живе в душі.
Чи ангелом хтось легкокрилим
на свою землю прилітав
і нас невидимо щосили
від бід земних оберігав?
А може вони уже поруч,
очима дивляться дітей,
їх берегти і пам’ятати
про мільйони вмерлих людей.
Війна пішла і відгриміла,
залишивши рани землі,
хай тільки пам'ять не зникає:
мак нагадає вогняний!
7.05.2016.
Фотографія із інтернету.
