На столі догорала свічка. Навколо неї лежали розірвані фотографії молодого подружжя і дві охайно одягнені ляльки. В тиші впевнено крокував стукіт годинника.
Серед кімнати, на стільці, стояв чоловік й щосили стримуючи сльози дивився на зав’язану петлю. Обличчя його було худе й до гіркоти жовте. В тремтячій руці він тримав листа якого раптом відпустив. Той легкими коливаннями впав на підлогу.
Чоловік підняв руки, взяв ними петлю, просунув крізь голову й добре затягнув на шиї. Тіло його судомно затремтіло, а солоні сльози хлинули по запалих щоках. Він закрив очі і зціпивши зуби видихнув повітря. Ноги вже хотіли відкинути стільця, як відчуття чиєїсь присутності змусило його подивитися в кімнату.
Жах переповнив душу чоловіка, бо перед ним стояла Смерть і свердлила поглядом чорної безодні. Самогубець від страху похитнувся і ноги зіслизнули з опори. Стілець впав на підлогу, а тіло тріпаючись зависло в повітрі.
Бліде обличчя Смерті пройнялося відтінком гордості і той стоячи як володар над завершенням всього сущого пильно спостерігав за безпорадними рухами самогубця.
Ось вона! Мить переходу в небуття. Жнець замахнувся косою й різнув мотузка.
Чоловік впав на підлогу й швидко звільнивши шию від смертельної петлі вдихнув на повні груди.
Смерть злегка нахилилася до самогубця, невдоволено покивала головою й показала пальцем на годинника. Чоловік з величезним страхом подивився їй в обличчя й побачив в ньому красиву й так знайому його душі дівчину. Вона ніжно посміхнулася й блиснула голубим поглядом.
Самогубець від здивування на секунду закрив очі, щоб пересвідчитись чи це не сон, а коли знов відкрив, то в кімнаті вже нікого не було.
Цікаво... Взагалі, така тематика мені близька. Правда, я частенько творю речі зліші і менш життєствердні
Смерть не любить, якщо за неї вирішують, коли їй виконувати свої обов"язки? В принципі, правильно...
P.S. Пісня класна)
P.P.S. Одне "але". Якої ж статі Смерть в даному оповіданні?...
" перед ним стояла Смерть і свердлила поглядом чорної безодні"
"Бліде обличчя Смерті пройнялося відтінком гордості і той стоячи як володар над завершенням всього сущого пильно спостерігав за безпорадними рухами самогубця."
Чи я щось не так зрозуміла?...
Астарот відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пощастило з майбутнім
11.03.2010 - 10:48
Астарот відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Мирослав! Можливо приречений, сперечатися не буду, бо тобі зі сторони видніше. А щодо читачів, які хрестяться, ти мене розсмішив Не знаю, може й так, але я особисто не бачу тут нічого такого страшного, а особливо натяків на підтримку негатива. Я просто показую негатив для його урозуміння.
Так! Інтрига обовязково повинна бути і постійно тримати читача в напрузі це є залог гарного сценарію, твору, роману, вірша. Читання без відсутньої чіткої картини та відсутності почуттів є справа погана Такого ще дуже багато, але є час для виправлення помилок, от і буду його ловити, якщо на те воля Божа!
Ще раз дякую за теплий коментар! Приємно!
11.03.2010 - 10:29
Астарот відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Мирослав! Але один роман вже отримав свій біль і розчарування Та ну його! Йдемо вперед з перемогами!
Оценка поэта: 5 Влад, ты так часто касаешься темы смерти... не надо её так близко подпускать к себе или ты, может, так избавляешься от негатива? Я не осуждаю, не кличь её... Весна идёт, весна поёт...
А сценарий мне понравился, удачи и вдохновения!!!!
Астарот відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
С Вами согласен, но смерть для меня имеет особый характер бытия. Может я не прав, но мне это нравится, а весна это класссно! Надеюсь, что она принесет хоть чуть-чуть радости Весьма Вам благодарен за вдохновенье, надеюсь муза не загорами Спасибо Вам большое!!!
Оценка поэта: 5 Печально...Когда читал,то чувство возникало,что я стою рядом с ним в этой комнате.Раньше осуждал,таких людей,теперь просто ничего не говорю по этому поводу.Каждый делает свой выбор.
Астарот відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо Юрий! Я тоже осуждал и тоже перестал. Ведь каждому дано свое и каждый его получит.