Забруднена штора, обідраний стіл,
Стілець, посивілий від грязі.
Зустрітися знову із нею не смів,
Бо хто він і ким є наразі?
Самотності біль вгамував почуття:
Вона там, де й він міг би бути.
Та мить розділила надвоє життя,
І важко минуле забути.
Схопилося сонце, заглянуло в дім,
Здивовано стало в зеніті.
Стояв на колінах, раз зраджений він,
Тією, найліпшою в світі.
