"Белые акации будут цвести ..."
Белых акаций нетронутых цвет
В лунные ноченьки жгучие,
Луч очищения светом зальет
Реки и ивы и кручи…
Будем идти мы с тобою тогда,
Пусть ветерок нежно плечи ласкает
Пусть остается со мной навсегда
Взгляд глаз родных, что любовью пылают…
Сладостно плачут в садах соловьи
Жизнь и природа, поверь мне - едины.
Нежно целую я губы твои,
Образ моей Украины…
Вот она стройная в пышном венке…
Сердце сжимает до боли…
Вы с Украиной в поэта стихе,
Сотканном нежно любовью!
Владимир Сосюра (1898 - 1965)
"Білі акації будуть цвісти..."
Білі акації будуть цвісти
в місячні ночі жагучі,
промінь морями заллє золотий
річку, і верби, і кручі...
Будем іти ми з тобою тоді
в ніжному вітрі до рання,
вип'ю я очі твої молоді,
повні туману кохання...
Солодко плачуть в садах солов'ї,
так, як і завжди, незмінно...
В тебе і губи, і брови твої,
як у моєї Вкраїни...
Ось вона йде у вінку, як весна...
Стиснулось серце до крику...
В ньому злилися і ти, і вона
в образ єдиний навіки.
1927
