На тридцять вісім сину повернуло,
Пора прекрасна зелензолота.
Лише роки нестримно і похмуро,
Біжать в свої нескошені літа.
Як би хотілось нам їх повернути,
Та розвертає й камені вода.
Тож не дано нам смертним зупинити,
Їх сила дика юномолода.
Отож дивись синок не заблудися,
Зерно твоє добром хай пророста.
У помилках своїх ти розберися,
Щоб ярина родилася густа.
Хай береже Господь тебе на світі,
Нехай в дорозі лихо не спітка.
Люби Вкраїну щиро і щомиті,
Вона прекрасна люба і свята.
Ой, Миколо! Ну як це ви так не велично закінчили такий прекрасний вірш. Читала із захопленням, а от кінець розсмішив. Думаю ви таке не хотіли. А чому не написати
Люби Вкраїну щиро і щомиті,
Вона прекрасна, вічна і свята!
Дід Миколай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як кажуть, від щирого серця 
МОЇ ВІТАННЯ !!!
