Бо насправді
Тобі краще їхати
Звідси, мала,
На тобі на білет
У вечірній час,
Одягай мої
Сорочки,
Приїзджаючи
У міста,
Розливаючись
По яких,
Будеш згадувати
Про нас.
Будеш згадувати
Про усіх,
Будеш вловювати
Мене,
Але падаючи з неба
Сніг,
По весні із усім мине.
І ти гратимешся
Життям,
І братимеш
У кредит,
І ці брокери запасні,
Не знатимуть
Як болить
Між твоїх вічно
Чорних ставок,
Між твоїх
Пожовтілих
Листівок,
І ти відчуватимеш
Жалом,
Як душа покидає
Тіло.
Я приїду до тебе,
Море,
Я приїду до тебе,
Суша,
Що ця відстань,
Сотні-десятки миль?
«Це не тіло формує душу,
Тож не приїжджай, малий».
