|
Ревучий, Діду! Де Ти, де?
Ревучий, Діду! Де Ти, де?
Знов хоче тебе чути,
Поет України, Тарас,
Не може бо заснути.
Він, той козак, що закликав,
Народе свій до бою.
Що сотні років тяжко спав,
Що не знайде спокою,
Душі ображеній своїй.
Та й як знайти…
В країні вільній - свято,
А стара мати у селі,
На біди лиш багата
Страждальні зморшки на чолі
Що діти наробили?
І Рід, і Віру і Любов
Та й себе - все зганьбили.
Немає спокою ніде…
О ви, негідні діти,
Свого народу чисту кров
Посміли знову пити!
В панів вдяглися, а кріпак,
Сучасний, все благає,
Щоб кістку кинули.
Козак - у «Козачків» все грає..!
Хто ж захистить? Хто визволить?
Надію дасть на волю?
Стоїть і плаче мій Тарас,
Біля Дніпра у полі.
А вітер гне, а вітер дме,
Дерева вириває.
- Тарасе, синку, то все сон…
- Ревучий промовляє.
Прокинуться б, та де знайти
На це останні сили?
А як... і справді все "отак",
Навіщо ж ми любили?
В кривавий бій, в останній - йшли?
За правду погибали…?
Щоб ті пани та Батьківщину
На ринку продавали.?
(вірш Анфіси Букреєвої)
ID:
454114
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 12.10.2013 20:22:36
© дата внесення змiн: 03.01.2017 20:26:48
автор: АНФІСА БУКРЕЄВА(СІРКО)
Вкажіть причину вашої скарги
|
