Завжди з цигаркою в руках,
Димком прикривши добрі очі,
Та з посмішкою на губах
Вслухавсь в слова її колючі.
А потім – спів святих пісень,
І білий морок в узголів’ї,
І сірий до нестями день,
Й виття собаче на подвір’ї.
Ось і зосталася одна,
Хоч головою вниз із кручі.
Як би ж могла, як би могла
Вернути ті слова колючі…
