Бурхлива, як життя, ти - рідна мово,
Зовеш і мелодійністю чаруєш.
Немов метелик, на вогонь лечу я
В гарячі і палкі обійми слова.
Від тебе вже не можу відірватись,-
Сильнішої від тебе не існує…
Моє ти серце, кров, яка вирує,
Аби клітинку кожну напувати.
Без слова неможливе існування.
Із перших днів буття явилось слово,
А з нього народилась рідна мова,
І це не просто засіб спілкування.
Вона - душа народу, чиста й мудра,
Жива як люди, що її створили,
Це пісня мами й перший крик дитини,
Історія, традиції, культура.
О мово, багатостраждальна мово!
Яких лихих годин ти зазнавала:
Твоїх співців у тюрмах катували,-
Народ, закоханий у рідне слово.
Немов весна, щораз встає в обнові
Квітує, і не вмре уже ніколи,
Не стихне, не зів'яне у покорі
Моя кохана материнська мова!
Не згасне хай повік вогонь любові,
І щастя, й гордості, що є ще люди
І той народ, що не посмів забути
Красу співучої своєї мови.
09.08.2012року
́
ID:
363429
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 10.09.2012 22:42:30
© дата внесення змiн: 10.09.2012 22:42:30
автор: Martsin Slavo
Вкажіть причину вашої скарги
|
Дякую!
