Якось Вітерець який дув з далекого теплого Півдня, залетів на поле жовтих квітів… і він не знав як їх звати, літав навколо них, обіймав їх своїми повітряними руками і довго й задумливо роздивлявся… і так незамітно наступив ранок, і Сонечко несміливо визирнуло з ледь синіх хмаринок і усміхнулося всьому живому на світі, в лузі почувся гомін цвіркунів, попрокидалися зайчики у своїх норках і здивовано на м’яких і тендітних лапках повилізали у лісок, зігріваючи свої шубки і мліючи від задоволення, цвірінькання пташок, заворожувало своїм переливом… І тут Вітерець задумався що ці квіти схожі на сонечко, такі ж жовті, й круглі… і назвав їх соняшниками, від того що вони були похожі на сонце…
Посеред тих всіх соняшників вирізнявся, один, такий маленький і невиразний, він наче боявся, і лишався в тіні своїх старших братів і сестер, і не хотів дивитися на сонечко… так проходили дні, минав, час, всі соняшники росли і розквітали, а він залишався таким ж маленьким і беззахисним, Вітерець навіть старався на нього дмухати і оминав його, щоб бува не зашкодити…і одного Сонечко його запримітило, і лагідно обігрівши своїм проміннячком запитало його, чому він
ховається від нього, на що соняшник скромно промовчав, і лише опустив свою голівку… На наступний день сонечко особливо його зігрівало незважаючи на всі викрутаси соняшника, воно все ж таки дарувало йому своє ніжне тепло… і на диво соняшник почав жовтіти і рости вверх… йому просто не вистачало сміливості, щоб попросити сонечка його обігріти… і він радів, і співав свою особливу заквітчану мелодію, і пташки підспівували йому… і весь луг радів разом з ним… брати і сестри тепер поважали його…
Але одного дня старший брат Вітерця - Ураган, прийшов на їх луг, і нагнав цілі купи чорних хмар, і небо плакало прозорим дощем, не один день, і соняшник почав марніти на очах, і здавалося він теж проронив сльозинку разом з хмарами… він так хотів побачити свого улюбленого теплого друга – Сонечка…і попросив Вітерця, щоб він йому допоміг… Той полетів до середнього брата – Буревія, і разом вони прогнали Урагана з поля, у далеку холодну Північ… і знову на полі засяяло Сонечко, для свого маленького жовтого друга…
ID:
358884
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 21.08.2012 08:14:33
© дата внесення змiн: 21.08.2012 08:14:33
автор: EroS
Вкажіть причину вашої скарги
|
