Ожило все довкола, розквітло,
В промінні весняному й світлі.
Вбирають чаруючу силу:
Дерева, земля, небосхили.
І смута полине із вітром;
Й думки розірве на шмаття.
У пелені юного світу
Розгубляться всі відчуття.
Одні до квітучого лісу,
За покликом ніби, летять.
Туди де рясні первоцвіти
Мережкою квіт мерехтять.
Де чисті струмки і прозорі
Біжать і дзвенять навкруги.
Дерева як міми-актори,
Листочки, плетуть, кетяги.
А інші зникають у лузі;
У травах топких берегів.
І в жовтій, безмежності, смузі -
Квітучих рясних жовтеців.
І в небі блакитному линуть,
Із птахами навперегін.
Радіють. Не знає спочину
Пташиний веснянковий дзвін.
І лагідний трепет в повітрі
Оточує. Створює диво.
А землю в яскраву палітру
Укрив світлоокий Ярило.
14.03.2012 р.
