Вдивляюся в брудне немите скло:
За павутинням вибитих фіранок,
Лиш порожнеча. Щастя віджило –
З бабусею пішло в осінній ранок.
Тут як завжди, подушок барвограй,
Крохмаль серветок на старім дивані,
І скатертини вив’язаний край.
Веселки доріжечок самоткані.
Машинка швейна, ґудзики, стрічки,
Потерті окуляри на журналах,
Ниток сувої, з дерева гачки,
І гобелен на стінці – ружі спалах.
Все на місцях, охайно й до ладу.
Лише нема тебе бабуся мила!
Сльоза на склі… Печальний знову йду,
Дитинства де оброблена могила.
А чи маєте видані твори, чи Вам хтось пропонував у члени спілки? Вірші
Осіріс відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не маю ні виданіх творів (окрім кількох журналів та газет)ні пропозицій. Просто, пропонувати нікому у селі! правда була одна видавчиня із Києва: наобіцяла гори, тематичні дитячі віршики взяла і розчинилася у "номер не обслуговується". Та мені не жаль віршиків, напишу ще, Навпаки, якщо книжечку видала - діткам на добро!!! Дякую за спілкування!
Пронизливо до сліз Всі ми родом із дитинства, а наші бабусі - добрі ангели, що нас плекали. Дякую за вірш!
Єдине зауваження, відокремила би комою звертання: "Лише нема тебе, бабуся мила!"
Осіріс відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Соромно. Я, невіглас у філології! Щиро дякую за зауваження!!! Заходьте!!!