Вдивляюся в брудне немите скло:
За павутинням вибитих фіранок,
Лиш порожнеча. Щастя віджило –
З бабусею пішло в осінній ранок.
Тут як завжди, подушок барвограй,
Крохмаль серветок на старім дивані,
І скатертини вив’язаний край.
Веселки доріжечок самоткані.
Машинка швейна, ґудзики, стрічки,
Потерті окуляри на журналах,
Ниток сувої, з дерева гачки,
І гобелен на стінці – ружі спалах.
Все на місцях, охайно й до ладу.
Лише нема тебе бабуся мила!
Сльоза на склі… Печальний знову йду,
Дитинства де оброблена могила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320829
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2012
автор: Осіріс