Де береги любові я побачу
і промінь почуття, що не згорає?
Чи я дізнаюсь, що для тебе значу?
Як упіймати те, чого не знаю?
Навіщо нам іти по краю долі?
Чому самотньо в серці вечорами?
Про що мовчать стурбовані тополі
і зорі, що тремтять вночі над нами?
Чому так складно мріяти про тебе –
таку близьку і водночас далеку?
Навіщо - коли треба і не треба –
моїх думок в твій край летять лелеки?
Яким би був до тебе дотик перший
і зоресвіт очей твоїх шовкових?
Чи поцілунком ніжним перевершиш
все, що у снах я мріяв кольорових?
Чи ти мені писатимеш віршами,
як я шепочу всім єством до тебе?
Чи будеш виглядати вечорами
зорю, що нас єднала через небо?
Які складні й пекучі запитання!
Якщо ми відповісти не зумієм -
ти просто поверни моє кохання.
Нехай воно зі мною спопеліє…
