Ти наче небо,
Що хмаринками мене обіймало.
Ти наче річка,
Яка на хвилях колихала.
Ти наче зоря,
Що світить до ранку.
Ти наче земля
У росі на світанку.
Сховатися важко
Від подиху твого мов вітру
Що слід мій зловив
Й тепер не пускає на світло.
Себе загубити
Не можу у цій холоднечі
Дай руку й легенько
Обійми за пекучі плечі.
Здається, що голос
Твій ріже у вухах.
А то може струна
У безмежних лісах.
Тепер ти застив
Наче дуб той могутній.
В тебе велика душа
І твої очі таки незабутні.
