Вслухаючись у звуки монотонні,
У милої своєї на плечі
Я задрімав в загальному вагоні,
Що віз людей до Києва вночі.
Та враз благальний голос чоловічий
Порушив у вагоні всіх спокій,
І я побачив, повернувши очі,
Як по вагону вздовж ішов С Л І П И Й.
-Ви всі щасливі, всім вам сонце світить,
Вам радість сміх, ви чуєте його,
Для мене темне все на цьому світі,
Я сам не чую голосу свого.
Я дар беру від вас, спасибі, люди,
Спасибі вам, спасибі всім, за все ,
Хай вас Господь ніколи не забуде,
Хай він вам щастя, радість принесе.
Спасибі вам, спасибі, добрі люди,
Щасливі і здорові будьте всі....-
І сипались монети звідусюди
У шапку, що тримав сліпий в руці.
Вагон закінчивсь, двері зачинились,
Сліпого зачепивши за плече,
А люди довго вслід йому дивились
І всім було від того боляче.
