Прости нам, наша юносте,прости
перегорання в осяйних зенiтах.
А хто з нас бiльше втратив чистоти,
кому Господь її поверне в дiтях?
Прив'язанi до неба i землi,
поволi розпливаємося в зливи.
Ми важко забуваємо жалi,
та легко забуваємо пориви.
Хоч спогад безтурботної пори
нам в очi зазирає до останку,
змiнили нашi душi кольори,
як небо пiсля лiтнього свiтанку.
