Ледь-ледь, зеленіють, віти верби,
Вдивляючись у люстерко води,
Бавиться вітер, сережками берези,
Розгойдує їх, то туди, то сюди...
Шумлять верболози на березі,
Десь крякає качур в очереті,
Звиває гніздечко біля пенька,
Качечка молода. Плаває стара.
А, хто там, ще, вовтузиться у воді,
Сопе, б`є воду хвостом, немов веслом ,
Хвилі наганяє, дно встеляє, хмизом,
Слідкує ще, й за рівнем води ріки?
То греблю будує, бобер- трудівник...
-Гадаєш, зможемо поплисти у човні?
-Нажаль ні, перепони стоять із гілок,
Тоді, пішочком пройдемося по траві...
Подихаємо весняним, свіжим повітрям,
Понюхаємо перших, польових квітів,
Послухаємо чарівні співи солов`я,
Відпочинемо від суєтності життя...
