* * *
Не бійтесь данайців. Вони вам дають
Останню надію на поклик.
І всю нерозтрачену віру свою
Жбурляють за мури високі.
І світлим примхливим троянського дня
Освітлюють сховані далі,
Де царство своє на лихого коня
Самі ви уже проміняли.
Не бійтесь данайців. Одвіку й тепер.
Їх сон перетворить на тіні.
І хто понад ким свої стріли простер?
І хто своє випив сумління?
Й не знати, коли цей відмерхне вогонь,
Кому усміхнеться Феміда...
Одним упаде одіссея пригод,
А іншим — звитяг енеїда.
