Нещасливе кохання..знаю,що заїло вже...але ж це любовна лірика..
Ти відвернувся знов від тої,
що стільки вірила,чекала,
від тої посмішки простої.
яку тобі лиш дарувала.
Щодня обходиш її знов,
вона ж бідненька тихо плаче,
ти випиваєш її кров,
і робиш вигляд,що не бачиш.
Та пройде тиждень...може два..
і знов захочеться любити,
почути лагідні слова,
подарувать коханій квіти.
І знов про неї ти згадаєш,
і знов до неї підійдеш,
і знов всім серцем запалаєш,
і знов для неї ти живеш.
Ти скажеш їй,що так чекала,
про всі бажання і думки,
вона ж когось поцілувала,
і той щасливець був не ти....
