Він народився на Луганщині. Там ріс,
Учився в школі й помічав усе красиве.
В очах іскру яскраву і надію ніс
На те, що лишить щось по собі особливе.
Лишив. Здобув аж дві медалі золоті,
Став із кікбоксингу він чемпіоном світу.
П'ять років спорт був основним в його житті.
А потім що? Війна. На білім – чорні міти.
У 22-му до Ірпеня прибув –
Не сам, з родиною тут радо оселився.
Добрим, веселим і відповідальним був.
Жінку мав – в Сіверськодонецьку оженився.
Леліяв мрію потаємно він одну –
Сина чи доню мати, на руках гойдати.
Та в 25-ому пішов він війну,
Мрії його життя не встигла доля дати.
Там оператором БпЛА служив.
Був щирим, чуйним, жарт любив полоскотати.
Не тільки ворога підстерігав і бив,
Вмів побратимам щось смачне приготувати.
Життя покинув майстер спорту і солдат
У двадцять вісім – ворог влив вогні у груди!
В журбі батьки, дружина та молодший брат -
Був їм опорою усім, тепер не буде.
В пам’яті ж лишиться людській, і це без зміни –
В пам’яті РОДУ, БЛИЗЬКИХ, ДРУЗІВ, УКРАЇНИ!
