"Мені було так дивно тепло з вами..."
Олександр Олесь
Мені було так дивно тепло з вами,
В тепло огорнута душа, мов палантин.
Далеко знов поринула думками
Й не рахувала зайвий раз стрибки хвилин.
В цей час, коли війна змією жалить,
Мороз вгризається до мозку кісточок...
Надія серця пролісками марить
І прокладає до тепла весни місток.
Раділа теплим подихам в обличчя,
Які приніс з садочка раю вітер нам.
Здалося— сон, небесне таємниччя,
Який запрошує відвідати свій храм.
Мені було так дивно тепло з вами,
В тепло весняне поринала знов і знов,
Душа душі торкалася руками,
Як ніч над містом простеляла свій покров.
Чудово! 
Душевна лірика! 
