У пе́клі зачекалися чорти́,
Кипить казан, тече смола рікою.
Лишається до скроні піднести́
Холодну цівку во́гкою рукою –
І гри́мне постріл… Прощавай, життя!
Я спла́чую останній твій рахунок.
Хай виб’є куля з голови сміття́
І смерть мені дару́є поцілунок.
По іншому я бачив свій кінець,
А вийшло так – безпа́фосно і швидко…
Пробач мені, небесний наш Отець!
Ще б жити радий. Животіти бридко!
Хай зронять сльози ті, кого любив,
І ті, звичайно, хто мене любили.
Я вимушено вибір цей зробив
І вас прошу, щоб ви мене простили.
Підступність роздивитись не зумів,
Але у тому не моя провина:
Стояв я мужньо проти ворогів,
А друзі увігнали ніж у спину.
Я їм, хто на цей гріх мене штовхнув,
Бажаю у зажу́рі вік дожити.
Здається, все… Зале́две не забув:
«P. s.: прошу́ ніко́го не винити»…
Січень 2026 року, Київ
Гарний вірш, гарно заримовано, цікаві образи- наприклад "холодну цівку вогкою рукою" і "животіти бридко". Що чи хто (якщо про це можна...) надихнуло Вас на написання цього вірша?
Тема дуже актуальна для мене остані кілька днів - отримала повідомлення від небайдужої людини у відповідь на "Ти як?": "все ніби добре, але хочеться накласти на себе руки"
По-перше: дякую за цікавість до моєї творчості! По-друге - відвертість за відвертість: "надихнули" сварки в сім'ї. А по-третє: на себе створений літературний образ не інтерпретую)) тобто ціную життя і прагну дочекатися, коли воно закінчиться виключно з волі Божої. Передайте своїй небайдужій людині, будь ласка, хай теж дочекається! З повагою
Не згодна з автором. Самогубство через те, що допекли вороги, - це дурня. Не треба тішити ворогів, убиваючи себе. Треба знайти в собі сили і продовжувати боротьбу.
Якщо чесно, я й сам не надто згоден з автором)) Дійсно, самогубство - то не вихід. Але під "тими, хто на гріх штовхнув", тут мав на увазі не ворогів, а сукупність людських вчинків і життєвих обставин. Іноді зраджують найближчі - і це страшно... Дякую за цікавість до моєї творчості!
Немає за що дякувати. Я завжди цікавлюся творчістю самобутніх авторів. На мою думку, те, що зраджують найближчі люди чи обставити життя, то ще не є трагедією, бо така реальність життя. Трагедія - це коли ти сам себе зраджуєш і при цьому усвідомлюєш це, але свою натуру змінити не можеш, як не стараєшся. Прямо капець та й годі!