тиша у виконанні
однострунних струмків,
барабанні палички бабок —
летючі і безударні,
смуга каракатих дерев мов
стела поганим танцівникам
яким заважали навіть їхні важкі
серця
тут все незмінне вже тисячі років
відколи музика звідси пішла
але обіцяла вернутися в
чім народила мати
не вростайте в мене тепер
корінням гіллям отавою —
я теж не знаю де музика —
й навіть коли танцюю
те що звучить в моїй голові
це лише її неможливість,
партитура, писана вилами по воді
ось — я вам не брешу —
як отак схиляюся над струмком
то найгостріша стеблинка
стирчить із води
в самому серці
мого віддзеркалення —
а вам все одно нічого не чутно
22.02.25
